Ядерний удар / © ТСН.ua
Архівні матеріали пролили світло на моторошний задум Великої Британії та США завдати ядерного удару по Радянському Союзу — лише через два роки після завершення Другої світової війни.
Про це повідомляє Express.
Знайдені у Національному архіві в К’ю (Західний Лондон) документи свідчать, що союзники нібито розробили стратегію масштабної превентивної атомної атаки на радянські сили в Німеччині та Східній Європі 1946 року.
Згідно з планом, 400 виготовлених з дерева винищувачів-бомбардувальників Mosquito мали нести ядерні боєприпаси для розгрому радянських військ.
Швейцарська військова розвідка, яка відстежувала загострення відносин між колишніми союзниками, підготувала секретний «додаток», де описувала «генеральний план» британців і американців із метою «паралічу вихідних позицій» радянського наступу щонайменше на 45 днів.
Файл було представлено на закритій зустрічі парламенту в листопаді 1946 року, де були присутні прем’єр-міністр Клемент Еттлі та Вінстон Черчилль. Еттлі категорично відкинув документ, назвавши його «цілковитою вигадкою».
Таємна зустріч Черчилля у Швейцарії
Документ передали Черчиллю під час його візиту до Швейцарії. Це сталося за підтримки вищого командування країни. Після ознайомлення зі змістом Черчилль «найнастійливіше наголосив, що знання про цей документ повинно бути обмежене найвужчим колом».
У звіті, позначеному як «цілком таємно», стверджувалося: «Жодна іноземна розвідувальна служба не володіє точнішою інформацією, ніж ми».
Радянські війська «готові знищити союзні дивізії»
За підрахунками швейцарців, Червона армія мала в Німеччині, Австрії, Угорщині, Польщі та країнах Балтії 130 дивізій та 50 танкових бригад.
«Це значно більше, ніж потрібно для подолання спротиву 25 союзних дивізій окупаційних військ у Німеччині, з яких 9-10 американських дивізій є лише поліцейськими силами», — йшлося у звіті.
У цьому ж документі вперше з’явився опис ядерного удару, підготовленого спільно Британією та США.
Двоетапний ядерний бліц
-
Перший етап мав тривати один день: «Знищення мостів, залізничних станцій, колій, вузлових пунктів у Зоні А (територія між Ельбою, Дунаєм і Віслою)».
-
Другий етап планували на три дні: «Авіаудари концентрувалися б на Польщі (Зона B) із продовженням тактичних дій у Зоні А».
У центрі операції — 400 літаків Mosquito з 200 атомними бомбами. Вони мали діяти разом із 4000 важких і середніх бомбардувальників та 1200 винищувачів. Резервні сили включали ще 120 Mosquito, 500 середніх і 500 важких бомбардувальників та 1000 винищувачів.
«Американські та британські штаби вважають, що така контратака паралізує вихідні позиції радянського наступу на 30-45 днів», — підкреслювала швейцарська розвідка.
Водночас аналітики визнавали, що США мали забезпечити більшість ресурсів і не могли досягти повної готовності раніше літа 1947 року. Їхній висновок був тривожним: радянські війська «зберігають відносну перевагу», а «завоювання Західної Європи СРСР слід вважати реальною можливістю».
Еттлі: плани — «цілковита вигадка»
Прем’єр Еттлі публічно відкинув звинувачення: «Жодних планів такого характеру не було розроблено». Він зазначив, що союзні ресурси були «зв’язані» воєнними діями у Греції, Палестині та Індонезії. До того ж Швейцарія серйозно помилилася у розрахунках: у США восени 1946 року було лише 9 атомних бомб, тоді як Британія взагалі не мала ядерної зброї.
Ядерні амбіції Черчилля
Лише у 1949 року США накопичили близько 400 боєприпасів. Тому реалізація плану 1946 року була неможливою.
Черчилль вважав, що головним стримувальним фактором є «величезна потенційна сила» Британії та США, а також атомна зброя. Він прагнув, щоб країна мала «приблизно 50 таких бомб», і навіть заявляв: якщо США їх не передадуть, «ми повинні зробити їх самі».
Еттлі ж визнавав, що США «дуже важко поводяться», не бажаючи ділитися ядерними технологіями.
Зрештою, саме під час прем’єрства Черчилля 1952 року Велика Британія здійснила перше випробування атомної бомби.
Операція «Немислиме»
Згаданий швейцарський документ не мав прямого стосунку до іншого плану — Операції «Немислиме», яку Черчилль замовив ще влітку 1945 року. Вона передбачала навіть повторне озброєння німецьких військ для наступу проти СРСР.
За архівними матеріалами, союзники планували несподіваний удар 1 липня 1945 року, щоб відкинути Червону армію за Одер і Нейсе. Це мало стати найбільшою танковою битвою в історії, із застосуванням 8000 бронемашин.
Фельдмаршал Алан Брук попереджав, що союзники «будуть втягнуті у затяжну війну проти переважальних сил».
Генерал Айсмей назвав ідею використати німців «абсолютно неприйнятним для демократичних країн».
Зрештою, і британське командування, і США відкинули план. Втім, наприкінці 1946 року американці розробили власний варіант під назвою Pincher, але він мало нагадував «швейцарські знахідки».
До слова, у серпні голова держкорпорації «Росатом» Олексій Ліхачов заявив, що Росія має модернізувати свої ядерні сили. За його словами, країна стикається з «колосальними загрозами» з боку Заходу. Ця заява прозвучала після зустрічі президента РФ Володимира Путіна і лідера США Дональда Трампа, після якої не було досягнуто конкретних домовленостей. Наразі Москва та Вашингтон володіють 90% світового ядерного арсеналу. Єдиний чинний договір про контроль над озброєннями між ними — New START, який спливає 2026 року. 2023 року Росія призупинила свою участь у договорі і його доля залишається невизначеною.